В 100-річний ювілей - згадаємо про Заслуженого вчителя України, відмінника народної освіти, володаря медалі Сухомлинського – Притулу Григорія Федоровича
Є світова статистика, яка демонструє, що складні життєві обставини, в яких набуто ПТСР, у перспективі можуть мати значні позитивні зрушення для людини, а не тільки спричиняти депресивні стани. Людина, яка відчула цінність життя, побувала в екстремальних нелюдських умовах, цінуватиме кожну даровану їй хвилину й ефективно її проживатиме.
Надихнемося позитивом від нашого героя на фото. Сьогодні, 19 червня, день спогадів в його 100-річний ювілей - згадаємо про Заслуженого вчителя України, відмінника народної освіти, володаря медалі Сухомлинського – вчителя географії пана Притулу Григорія Федоровича.
Він прийшов з Другої світової війни контуженим, інвалідом ІІ групи. І одразу заборонив рідним навіть про це нагадувати: «Усі такі, не я один… Зараз усім важко!». Жодного разу не використав пільги, призначених йому; відмовився від групи, навіть натяком не показував своїх фізичних проблем.
Він з тих педагогів, які «сколесили» майже всю Таращанщину: Чернин, Веселий Кут, Лук’янівка, Тараща, … – від учителя до директора – прокладав цей чоловік свій професійний шлях. Як і про всіх хороших людей, про нього можна сказати, що був добрим, уважним, любив людей, старався допомогти. Мав могутній характер і красиву душу. А на фото – він проводить лекцію. Його дружина каже, що пан Григорій дуже любив свою справу й міг провести навчальну зустріч на будь-яку тему від міжнародних стосунків до лірики чи географії.. Казав : «Я заходжу в зал – дивлюся яка аудиторія, і вже знаю, що сказати.»
Це повідомлення має на меті добрим словом згадати світлу людину, яка довгий час жила серед нас і натхненно трудилася на благо інших.
На фото пані Катерина, дружина пана Притули. Вона – та, про яку колись казали «послідовниця й соратниця», а насправді любляча й досі жінка, фанатично віддана своєму чоловікові, у великій любові й шані потурбувалася про те, щоб ми в громаді його згадали. «Я ним жила і ми були найщасливіші» - так нам сказала. Жінка соромилася своїх зморшок і посмішки, та подивіться: Людина в своїй Любові – Прекрасна!
Дякуємо пану Григорію за життя! Бо життя тих, з ким він зустрічався на шляху, завжди ставало з його допомогою наповненішим і кращим.