Після 40 (!) років керівництва закладом дошкільної освіти «Сонечко» Наталія Олександрівна Щербатюк залишає посаду.
Коли людина, яка все життя була в освіті, вирішує завершити свій професійний шлях і вийти на заслужений відпочинок - це не просто адміністративне рішення. Це глибокий, людський процес.
І ми хочемо, щоб ця мить прощання не була формальною.
Дякуємо нашій директорці за роки, в які вкладено серце.
За «Сонечко», яке гріло навіть тоді, коли довкола було темно:
-
у часи радянського союзу: зі звітністю партійним органам, участю у "суботниках", парадах, ідеологічних заходах; коли все централізовано, жорстко регламентовано, коли дитячий садок виконував не лише освітню, а й ідеологічну функцію;
-
у часи перебудови, з хаосом у законодавстві та хронічним недофінансуванням (разом з тим, це перші кроки до нової української освіти; переосмислення дитинства, нові стандарти);
-
у період пандемії, коли доводилося рятувати не лише освітній процес, а й емоційний стан людей;
-
і тепер - у роки повномасштабної війни - з тривогами, перебоями зі світлом та опаленням, ......
..... і завжди з незмінною турботою про дітей!
Це не просто кар’єра. Це - справжній досвід, виміряний життєвими викликами і внутрішнім зростанням. Це період життя, в якому здобуто глибоку педагогічну мудрість і професіоналізм. Це час, коли відбулося розкриття організаторського таланту.
Під керівництвом Наталії Олександрівни садочок завжди розвивався і змінювався, ставав сучаснішим і незмінно залишався місцем тепла, довіри й турботи про кожну дитину. Така робота – це служіння. Це - частина великої національної справи: виховання майбутнього покоління.
Мабуть, пані Наталія ще не раз сумуватиме за ритмом і енергією «Сонечка».
Діти, колеги, батьки, ранки, зустрічі, розмови…І ось - усе ніби завершується.
А що далі? Як починати день без садочка? Як жити і реалізовуватись у нових обставинах? Чи збережеться те, що будувалося роками?
Та нині - час навчитись нового.
Час вільного ранку, спокійної розмови, неспішного дня.
Час для родини, здоров’я, книг, хобі й приємних дрібниць, на які раніше завжди бракувало часу. І це життя - не менш важливе!
Любимо Вас, Наталіє Олександрівно, і щиро дякуємо!
Усім освітянським колом Таращанської громади щиро дякуємо Вам за роки відданої праці, мудрого керівництва та глибокої людяності, яку Ви щедро дарували всім, хто поруч. Хай все хороше стократ повертається!